Сура Аль-Анам, також відома як Глава про худобу, є шостою главою Корану. Вона складається з 165 віршів і була об'явлена в Мецці. Глава охоплює різні теми, включаючи єдність Бога, важливість слідування Його настановам і наслідки невір'я.
Розділ починається з підкреслення єдності Бога і Його ролі як Творця і Підтримувача Всесвіту. У ній висвітлюються знамення в природі, що вказують на Його існування та могутність, закликаючи людей замислитися над цими знаменнями та підкоритися Його волі.
Сура «Аль-Ан'ам» також розглядає поняття ширку, або ототожнення партнерів з Богом, яке в ісламі вважається тяжким гріхом. Вона застерігає від наслідування хибних вірувань і практик багатобожників та ідолопоклонників, закликаючи віруючих залишатися твердими у своїй вірі та поклонятися лише Богові.
У розділі розповідаються історії пророків минулого, таких як Ной, Авраам, Мойсей та інші, які стикалися з протидією свого народу, але залишалися непохитними у своїй місії закликати інших до монотеїзму. Ці історії слугують уроками для віруючих про важливість терпіння, наполегливості та довіри до Божого плану.
Сура Аль-Ан'ам також обговорює поняття божественного веління (кадар), підкреслюючи, що все відбувається згідно з Божою волею та мудрістю. Вона запевняє віруючих, що вони повинні довіряти Божому плану і задовольнятися тим, що Він для них визначив.
Загалом, сура «Аль-Анам» нагадує про фундаментальні принципи ісламу, такі як єдинобожжя, пророцтво, божественне веління та відповідальність у потойбічному житті. Вона заохочує віруючих замислитися над своїми переконаннями та вчинками, шукати настанов у Корані та прагнути жити праведним життям згідно з Божими заповідями.